Підпишись на наші новини!



БЛОГ: ЧИ ВМІЮТЬ В УКРАЇНІ РОБИТИ ДОБРО

У якому стані в країні культура благодійності, і як кожен може стати ефективним філантропом, пише на Фокус.ua виконавчий директор Фонду братів Кличків Ганна Старостенко.

 
Для України філантропія не менш важлива, ніж демократія. Тому вибудовувати культуру благодійності слід також ретельно, як і культуру народовладдя. Умовно весь процес, як правило, ділиться на три етапи: усвідомлення, ставлення та поведінка.


З усвідомленням у країні не так вже й погано. Українці все частіше хочуть допомагати іншим і це підтверджують цифри. Згідно Світовому рейтингу благодійності World Giving Index наші співвітчизники стали активніше брати участь у благодійній діяльності. Так, якщо в 2010 році Україна займала лише 150-е місце, то в 2011-му опинилася на 45 позицій вище, закріпившись на 105-му місці. Кількість тих, хто вже долучився до благодійності в країні, зросла вдвічі - з 13% до 26%.
 

Фактично, перший крок зроблено - багато хто готовий жертвувати свої гроші і час. Правда, не всі розуміють, як це робити максимально ефективно. Так, і держава, яка повинна забезпечувати необхідні умови для розвитку благодійництва особливо не сприяє. Навіть навпаки. Наприклад, студент, який отримує стипендію від тієї чи іншої благодійної організації, платить 15% від цієї суми в держскарбницю в якості податку на прибуток. Ті ж 15% віддає державі й інвалід, який одержав нове інвалідне крісло в переддень Дня інвалідів. Погодьтеся, дивний емоційний осад залишається як у того, хто цю допомогу дає, так і у того, хто її отримує. Крім того, в країні досі не запрацював новий закон про благодійництво. Документ все ще лежить на підписі у президента.


Втім, найбільші проблеми в Україні з другим пунктом - ставленням до системної філантропії. Майже 20 років серйозні благодійні фонди боролися з упередженістю, оскільки на початку 90-х такого роду організації дуже часто використовували для відмивання грошей.


Як тільки вдалося побороти цей стереотип, фонди зіштовхнулися з новою проблемою. Передвиборче «гречкосійство» вкотре розчарувало українців у благодійності. Тепер багато хто твердо впевнений, що просто так ніхто нікому ніколи не допомагає і за будь-яке благо треба розплачуватися: голосом, підтримкою, участю в агітаційних акціях або вивішуванням плакатів на балконах.


Українські політики у боротьбі за владу кидаються крайнощів у крайнощі: одні намагаються зробити благодійність розмінною монетою в політичній грі, інші - й зовсім заборонити її на час передвиборчої кампанії. Суспільству залишається тільки одне: знову ламати стереотипи і змінювати споживацьке та легковажне ставлення до права людини творити добро.


Що ж стосується поведінки, то тут варто брати приклад із Заходу. Там благодійність вважається таким же звичним заняттям, як і шопінг. Робити добрі справи вчать з дитинства. При цьому вимоги досить високі: будь-яка філантропія повинна бути системною та ефективною. У західних країнах навіть існують спеціальні курси, на яких вчать ефективно розпоряджатися благодійним бюджетом: як принести максимальну користь вкладеними грошима та часом. Для України це поки з області фантастики.


Наприклад, у вас є 100 гривень, призначених на добрі справи. Як ви ними розпорядитеся? Перерахуєте на лікування дитини, пожертвуєте на проект, в якому будуть задіяні тисячі людей, чи направите у Всесвітній фонд порятунку дикої природи? Або дві години вільного часу. На що ви їх витратите? Будете складати кубики з дітьми-аутистами або станете волонтером в громадській їдальні для малозабезпечених? Кожен може зробити вибір сам. Але є одна умова: ваша дія повинне привести до максимального результату, бути найбільш ефективною.


Ще одним трендом в благодійності західного зразка є краудфандінг - масовий збір коштів, у тому числі і через Інтернет. У нас першими ластівками такого способу фандрайзингу є платформа для збору коштів на авторські проекти «Велика Ідея», facebook-проект «пігулки» з підтримки онковідділення «Охмадиту» і кнопка он-лайн пожертвувань Donate Button, яку незабаром запустить на своєму сайті і в соціальних мережах Фонд братів Кличків.


На жаль, подібні філантропічні ноу-хау в Україні - виняток, а не правило. Практика показує, що тут легше знайти мільйон доларів одним чеком, ніж зібрати мільйон пожертвувань по одному долару. Тому в побудові культури філантропії нам ще належить пройти довгий шлях. І почати варто з того, щоб змінити ставлення українців до благодійності, як середньостатистичних, так і можновладців.


Ганна Старостенко, виконавчий директор Фонду братів Кличків

Coordinate Projects Around the World